Леся Українка, справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка, є однією з найвизначніших постатей української літератури. Вона народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський у сім’ї відомих українських інтелектуалів. Її мати, Олена Пчілка, була відомою письменницею та громадською діячкою, а батько, Петро Косач, був адвокатом із глибокими національними переконаннями.
Змалку Леся Українка проявляла надзвичайний інтелект та любов до літератури. Її освіту здебільшого забезпечувала мати, яка підтримувала її зацікавленість в українській культурі та мові. Леся почала писати вірші у віці дев’яти років, а її перша збірка поезій була опублікована, коли їй було всього тринадцять.
Українка боролася з серйозними проблемами зі здоров’ям упродовж усього свого життя. Вона страждала від туберкульозу кісток, що часто обмежувало її фізичну активність та спричиняло хронічний біль. Проте це не завадило їй стати видатною постаттю в українській літературі.
Особливу увагу вона приділяла темам свободи, рівноправності та національного самовизначення. Українка також була активною в громадському житті, підтримуючи рух за права жінок та українську національну ідентичність. Її твори, включаючи драматичні поеми, як-от “Лісова пісня” та “Кассандра”, відзначаються глибоким символізмом та емоційною насиченістю.
Леся Українка померла 1 серпня 1913 року у віці 42 років, але її спадщина та вплив на українську культуру та літературу залишаються незаперечними і до сьогодні. Вона вважається однією з найбільш впливових постатей в історії української літератури, і її творчість продовжує надихати нові покоління читачів та письменників.
