Марко Лукич Кропивницький (1840-1910) – український письменник, драматург, громадський і культурний діяч, один з лідерів української національної культури.
Біографія (коротко)
Дата й місце народження: 10 (22) травня 1840 р., село Бежбайраки (нині — Кропивницьке, Новоукраїнський район Кіровоградщини).
Освіта
1853–1856 рр. навчався у Бобринецькій повітовій школі; подальшу самоосвіту здобував самотужки, багато читав, грав у аматорських виставах.
На відміну від поширеного міфу, художниця Катерина Білокур не могла бути його вчителькою — вона народилася на 60 років пізніше.
Початок творчості
Перші спроби пера припадають на 60-ті роки XIX ст. Дебютна драма «Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить» (1863) одразу привернула увагу аматорських труп. Далі з’явилися «Помирились» (1869) та «Дай серцеві волю — заведе в неволю» (1873). Уже тоді Кропивницький поєднував реалістичні сюжети з яскравою народною мовою і піснями.
Найвизначніші твори і видання
- «Невольник» (1872) — сценічна версія шевченкової поеми.
- «Пошились у дурні» (1875) — комічна оперета про шахрайство.
- «Глитай, або ж Павук» (1884) — соціально-психологічна драма про спекулянта-землевласника.
- «По ревізії» (1886) — трагікомедія про чиновницьку корупцію.
- «Дві сім’ї» (1891) й «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1892) — п’єси про селянський побут і мораль.
- Усього драматург залишив понад 40 оригінальних п’єс, що ввійшли до тритомника «Повний збірник творів» (1895–1903).
Театр “Корифеїв” у Кропивницькому
У 1882 р. у Єлисаветграді (тепер — Кропивницький) драматург сформував першу професійну українську трупу, де поруч із ним працювали Михайло Старицький, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Микола Садовський та ін. Їх назвали «корифеями» українського театру. Колектив гастролював Російською імперією, популяризуючи українську мову й п’єси класиків і сучасників.
Громадська та просвітницька діяльність
Кропивницький активно підтримував земські недільні школи, читальні, писав статті про значення національної сцени й мотивував молодь писати та грати українською. Його трупи давали благодійні вистави на користь погорільців, сиріт та вояків.
Останні роки та смерть
На початку 1910 р. «корифеї» гастролювали півднем імперії. Дорогою з Одеси до Харкова 21 квітня 1910 р. Марко Кропивницький раптово помер у потязі від крововиливу в мозок. Його поховали в Харкові; могила з бронзовим погруддям роботи Федора Балавенського збереглася донині.
Пам’ять про Марка Кропивницького
- 2016 р. обласний центр Кіровоград перейменовано на місто Кропивницький;
- Кіровоградський академічний музично-драматичний театр носить його ім’я;
- Вулиці, шкільні та вузівські аудиторії по всій Україні названі на його честь;
- Щорічно відбувається «Вересневі самоцвіти» — всеукраїнський театральний фестиваль на малій батьківщині драматурга.
Спадщина Марка Кропивницького — це не лише десятки п’єс, а й жива традиція українського професійного театру, що й досі виховує нових корифеїв сцени.
