Калита (іноді кажуть калата або маламай) — це традиційний український обрядовий хліб, який випікали на свято Андрія, що відзначається 13 грудня. У цей день по всій Україні проходили веселі молодіжні вечорниці, де дівчата ворожили, співали пісень, а головною розвагою була гра в «Калиту».
Випікали великий круглий корж із діркою посередині, прикрашали його простим орнаментом і підвішували до сволока. Часто тісто місили на відварі любистку, вірячи, що це принесе взаємну любов. Калиту сторожив жартівливий персонаж — Пан Калитинський, а сміливець, який намагався вкусити корж, «їхав» на коцюбі у ролі Пана Коцюбинського.
Символіка Калити: сонце, достаток і єдність
За народними переказами, традиція Калити сягає часів Трипільської культури. Уже тоді люди шанували сонце, хліб і родючість землі. Сам корж мав круглу форму — символ сонця, а його прикрашали маком, горіхами, калиною, поливали медом — усе це уособлювало достаток, щастя та благополуччя в домі.
Калиту дівчата місили спільно — кожна приносила по жмені борошна, воду, щось для прикраси. Така праця мала глибокий сенс: вона символізувала єдність громади та жіночу солідарність.
У візерунках Калити можна побачити давні трипільські мотиви:
- форма сварги, що рухається посолонь (за сонцем);
- 12 промінців — образ 12 місяців року;
- рівносторонній хрест — гармонія земного і небесного;
- безкінечники-завитки, що означають вічність життя.
Чому кусали Калиту
Кусання Калити було головним моментом свята. Вірили, що той, хто зможе вкусити обрядовий хліб, матиме щастя та силу, а хто промахнеться — стане об’єктом веселих жартів. Пан Калитинський охороняв корж квачем, змазаним сажею, і торкався ним тих, кому не вдалося вкусити — це символізувало очищення від нечистої сили через сміх.
За народними уявленнями, у грудні сонце слабшає, день коротшає, і люди боялися, що воно може не повернутися. Тож гра мала сакральний зміст — «допомогти сонцю розгорітися», закликати світло й життя на землю.
Народні перекази про Калиту
За спогадами Параски Тернової (1928 р. н.), обряд кусання Калити відбувався у веселій, грайливій атмосфері. Корж підвішували до стелі, хлопці по черзі намагалися його вкусити, а дівчата з квачем стояли поруч. Якщо хтось промахувався — обов’язково отримував «по щоках» сажею.
Окрім цього, дівчата проводили ворожіння на балабушках (невеликих пампушках): пекли їх по дві, клали в ряд і запускали собаку. Чия балабушка потрапить першою до собаки — та дівчина першою вийде заміж.
І що цікаво — казали, що це справді збувалося!
Калита сьогодні
Сьогодні свято Калити відроджується у школах, етнофестивалях і родинних вечорницях. Його сенс залишається незмінним — це шанування сонця, молодості, радості життя і єдності громади. Калиту печуть з медом і маком, прикрашають узорами та проводять стародавню гру, зберігаючи зв’язок із предками та давніми традиціями українського народу.
