Міжреберна невралгія — це стан, який виникає внаслідок подразнення або здавлення міжреберних нервів, що проходять уздовж ребер. Вона проявляється сильним болем у грудній клітці, який може нагадувати біль при серцевих захворюваннях, через що нерідко викликає занепокоєння у пацієнтів. Це захворювання не становить безпосередньої загрози для життя, але суттєво погіршує якість життя, оскільки біль може бути інтенсивним, тривалим і заважати нормальній активності.
Причини міжреберної невралгії
Основна причина міжреберної невралгії — подразнення або здавлення нервових волокон у міжреберних проміжках. Таке може статися через низку чинників.
- Остеохондроз грудного відділу хребта. Найпоширеніша причина — дегенеративні зміни міжхребцевих дисків. При остеохондрозі висота дисків зменшується, виникають кісткові розростання (остеофіти), які можуть здавлювати нервові корінці, що виходять із хребта.
- Травми грудної клітки або хребта. Переломи, забої або навіть мікротравми можуть спричинити запалення чи зсув тканин, що призводить до стискання нервів.
- Переохолодження. Різке охолодження м’язів спини або грудей може викликати їхній спазм. Напружені м’язи тиснуть на міжреберні нерви, викликаючи міжреберну невралгію та біль.
- Інфекційні захворювання. Особливу увагу варто приділити вірусу герпесу (Herpes zoster), який викликає оперізувальний лишай. Після ураження нервових волокон залишається сильний пекучий біль – це так звана постгерпетична невралгія.
- М’язові спазми та перевтома. Тривале перебування в незручній позі, надмірне фізичне навантаження або стрес можуть призвести до м’язового напруження, яке, у свою чергу, здавлює нервові закінчення.
- Пухлини або інші патологічні процеси. Рідше міжреберна невралгія виникає через новоутворення, що тиснуть на нервові стовбури чи корінці.
Симптоми міжреберної невралгії
Основним симптомом є біль уздовж ребер, який може мати різний характер — гострий, пекучий, колючий або ниючий. Зазвичай біль посилюється під час:
- глибокого вдиху або видиху;
- кашлю, чхання, сміху;
- різких рухів тулуба;
- натискання на грудну клітку.
Біль може бути постійним або нападоподібним, локалізуватися з одного боку грудної клітки чи поширюватися на спину, плече або лопатку. Часто пацієнти помилково сприймають його за серцевий напад, адже біль у лівій половині грудей може імітувати стенокардію. Однак при міжреберній невралгії характерною ознакою є залежність болю від рухів і дихання, тоді як при захворюваннях серця біль, як правило, не змінюється при зміні положення тіла.
Крім болю, можуть спостерігатися інші симптоми:
- оніміння або поколювання в ділянці ураженого нерва;
- спазм або напруження м’язів;
- підвищена чутливість шкіри;
- у випадках герпетичної форми — висипи вздовж нерва.
Діагностика
Оскільки міжреберна невралгія часто маскується під інші захворювання, дуже важливо провести правильну діагностику. Лікар спочатку виключає серцеві, легеневі чи шлунково-кишкові патології. Для цього можуть бути призначені такі обстеження:
- Електрокардіограма (ЕКГ) — для виключення ішемічної хвороби серця.
- Рентгенографія або МРТ грудного відділу хребта — для виявлення остеохондрозу, грижі чи інших структурних змін.
- УЗД органів грудної клітки — для оцінки стану внутрішніх органів.
- Неврологічний огляд — визначення больових точок і ступеня ураження нервів.
Лікування міжреберної невралгії
Лікування залежить від причини, що викликала захворювання, і спрямоване на зменшення болю, усунення запалення та відновлення нормальної роботи нервової системи.
Медикаментозне лікування
- Знеболювальні препарати. Найчастіше застосовують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — ібупрофен, диклофенак, кетопрофен. Вони зменшують біль і запалення.
- Міорелаксанти. Препарати, що знімають м’язовий спазм (наприклад, толперизон або баклофен), допомагають зменшити тиск на нерв.
- Вітаміни групи B. Вони сприяють відновленню нервових волокон і покращують передачу нервових імпульсів.
- Місцеві засоби. Використовуються мазі або гелі з протизапальним, зігрівальним чи знеболювальним ефектом — наприклад, з капсаїцином, ментолом або ібупрофеном.
- Новокаїнові блокади. У разі сильного болю лікар може зробити місцеву ін’єкцію анестетика, яка тимчасово блокує передачу болю по нерву.
Фізіотерапія
Після зменшення гострого болю призначають фізіотерапевтичні процедури:
- електрофорез із знеболювальними засобами;
- магнітотерапія, лазеротерапія, ультразвук;
- рефлексотерапія (голковколювання);
- масаж та мануальна терапія, якщо немає протипоказань.
Ці методи покращують кровообіг, зменшують спазм і сприяють швидшому відновленню нервової тканини.
Лікувальна фізкультура
Після зняття болю важливо поступово відновити рухливість грудної клітки. Комплекс вправ спрямований на зміцнення м’язів спини та поліпшення постави. Регулярна гімнастика допомагає запобігти рецидивам.
Народні методи лікування
У домашніх умовах можна застосовувати допоміжні засоби, але лише після консультації з лікарем. Популярні методи:
- компреси з розігріваючими мазями або сухим теплом (грілка, вовняна тканина);
- натирання шкіри настоянкою календули, валеріани або евкаліпту;
- ванни з морською сіллю та травами (ромашка, шавлія, м’ята) для розслаблення м’язів.
Однак важливо пам’ятати: народні методи не замінюють медикаментозне лікування, а лише доповнюють його.
Профілактика міжреберної невралгії
Щоб знизити ризик розвитку цього стану, слід дотримуватися простих рекомендацій:
- підтримувати правильну поставу, особливо під час роботи за комп’ютером;
- уникати переохолодження;
- регулярно виконувати фізичні вправи для зміцнення спинних м’язів;
- своєчасно лікувати остеохондроз і інші захворювання хребта;
- уникати надмірних фізичних навантажень та стресів;
- дотримуватися збалансованого харчування з достатньою кількістю вітамінів групи B.
Отримати консультацію оікаря, пройти діагностику та лікування міжреберної невралгії можна в центрі вертебрології Кінезі, для запису переходьте за цим посиланням – vertebrolog.kiev.ua
Міжреберна невралгія — це неприємний, але виліковний стан, який вимагає комплексного підходу. Своєчасна діагностика, адекватне лікування та профілактика допомагають повністю позбутися болю та запобігти його повторенню. Головне — не займатися самолікуванням і при перших симптомах звертатися до лікаря, щоб виключити серйозніші патології та розпочати терапію якомога раніше.
